Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сублімація — субліма/ція, род. сублімації (від лат. sublimo – підйом) перехід речовини із твердого стану в газоподібний, оминаючи рідку фазу. Оскільки при сублімації змінюється питомий обсяг речовини і поглинається енергія (теплота сублімації), то сублімація… … Фізико-технічний словник-мінімум
сублімаційний — прикметник … Орфографічний словник української мови
сублімація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
сублімаційний — а, е, спец. 1) Прикм. до сублімація. || При якому використовується явище сублімації. •• Сублімаці/йна су/шка (харчови/х проду/ктів) спосіб консервування (харчових продуктів) методом сублімації. 2) Призначений для такої сушки (харчових продуктів) … Український тлумачний словник
сублімація жужелиці — Syn: сублімація шлаку … Словарь синонимов металлургических терминов
сублімація шлаку — Syn: сублімація жужелиці … Словарь синонимов металлургических терминов
тепло сублімації — Syn: теплота сублімації … Словарь синонимов металлургических терминов
теплота сублімації — Syn: тепло сублімації … Словарь синонимов металлургических терминов
сублімувати — у/ю, у/єш, недок. і док., спец. 1) перех. Проводити сублімацію. Сублімувати йод. 2) неперех. Зазнавати сублімації … Український тлумачний словник
субліматор — а, ч. 1) хім. Речовина, що піддається сублімації (у 1 знач.). 2) псих. Людина, схильна до сублімації (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
